Спортивні бальні танці. МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ

МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ АНСАМБЛЮ СПОРТИВНОГО БАЛЬНОГО ТАНЦЮ «МАКСИМУМ» 3-4 РІК НАВЧАННЯ

Тема заняття: удосконалення техніки виконання правого повороту танцю — Віденський Вальс.

Віденський вальс (від франц. — valse, нім. walzer, walzen — викручувати ногами у танці, кружляти) – найвідоміший парний танець, характерною особливісттю якого є кружляння, поєднане с прогресивним рухом. Музичний розмір, як правило eq \f (3;4), деколи eq \f (3;8), eq \f (6;)8, темп помірно швидкий. Характеристика і навчальною-виховна мета теми.

  1. Роль і значення даної теми. Віденський вальс походить від народних танців Південної Германіїї, Чехії, Австрії. Безпосередність, простота витонченість рухів; піднесена музика акомпанимента подарувала вальсу не тільки популярність у 19 сторіччі, але і в наші дні.
    Прославився вальс завдяки творчій діяльності композиторів Ланнера, батька та сина Штраусів, більшість відомих композиторів використовувала вальс для створення творів і зараз вальси широко використовуються в балеті, опереті, кіно, тощо. Вальс суттєво почав змінюватися після Першої Світової війни. У 1921 році було вирішено, що основними кроками вальсу повинні бути: крок, крок, приставка. Внаслідок цього з’явилося більше можливостей для розвитку танцювальних фігур, вони були стандартизовані Імперським Товариством Вчителів Танцю(ISTD). Більшість з яких ми використовуємо і зараз.

Віденський вальс є популярним танцем, який виконують на концертах та шкільних заходах, вечорах для створення піднесеного і урочистого настрою свята. Необхідність його вивчення не може визивати суперечок.

  1. Характеристики Віденського Вальсу: • Рух: Свінговий (с замахом), Летюче, Плоске, Мяке, Плавне, По колу, Маятникове. • Настрій: Піднесений. • Музичний розмір: 3/4 • Тактів у хвилину: 60 • Акцент: на 1 удар • Змагання: 1 — 1,5 хвилини • Підйом і зниження: Без підйому у стопі 4-6 кроки повороту.

  2. Характеристика підготовленості учнів до сприймання матеріалу теми. Ознайомлення з віденським вальсом доцільно починати вже на 3 році, коли сформовані основні навички координації. Виконання цього танцю потребує вестибулярної та загальної витривалості.

  3. Зв’язок матеріалу даної теми з наступною. Новий матеріал безпосередньо пов’язаний та базується на попередніх теоретичних знаннях та навичках засвоєних на минулих заняттях. Основна частина заняття починається з повторення основного кроку, на прохання керівника гуртківці самостійно пригадують теоретичні теми попередніх занять з віденського вальсу, пояснюють та виконують їх на практиці, автоматизують раніше набуті навички, наприклад, напрями руху в правому повороті віденського вальсу. Наприкінці наводиться приклад розвитку теми даного заняття, а саме: поєднання маятникового руху з обертальним динамічним рухом. Для цього використовуються ті самі наочні матеріали та показ викладачем.

  4. Знання та вміння, набуті і поглиблені на даному уроці. Автоматизація руху у виконанні фігури правий поворот, напрям руху і рівняння в корпусі, динамічний рух тіла у просторі.

  5. Виховна мета і завдання уроку. Формувати в учнів правильну поставу. Повторити комплекс вправ розігріву і загального тренажу. Удосконалити техніку виконання віденського вальсу. Повторити напрями руху у правому повороті віденського вальсу. Сприяти розвитку вестибулярного апарату, загальної витривалості, складно-координаційних навичок, розвитку емоційно-вольової сфери.

Методичні рекомендації до проведення занять.

Перед початком основної частини уроку обов’язково проводиться розігрів, який виконує функцію профілактики травматизму та готує серцево-судинну систему до більш інтенсивної роботи. Новий матеріал уроку викладається від простого до складного, поступово зростає і рівень фізичного навантаження Успіх кожного уроку в значній мірі залежить від того, наскільки викладач зумів зацікавити учнів матеріалом теми. Навчання навичкам танцю та розвиток тіла потребує багаторазових повторів одних і тих самих рухів, одним із засобів підтримання зацікавленості учнів при одноманітності тренажу є зміна вправ. Для стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності, а також як засіб самоконтролю використовується ігровий компонент (використання різних пристосувань, «тренажерів»). Заняття танцю це інтегрований урок в якому викладач поєднує різні методи проведення. Це і словесний метод — для пояснення рухів і техніки їх виконання; наочний — для демонстрації рухів та їх елементів, практичне виконання вправ гуртківцями. За логікою передачі і сприймання навчальної інформації використовується дедуктивний метод. За ступенем самостійного мислення учнів у процесі оволодіння знаннями, формуванням умінь і навичок – репродуктивний під контролем керівника гуртка. Для проведення даного заняття є доцільним використання дошки, на якій керівник наочно ілюструє маятниковий рух тіла та маятнику, який можна зробити з будь-якого предмету прив’язаного, наприклад, до нитки. Для прикладів та порівнянь використовуються елементарні знання з фізики, а саме з механіки(шкільна програма 7-9 класів загальноосвітніх шкіл). Використання наочних матеріалів та ознайомлення з історією танцю є засобом досягнення доказовості та переконливості пояснень, а також зв’язує теоретичний матеріал не тільки з танцювальними навичками, але й з життям яке нас оточує, забезпечує розвиток мислення учня на уроці. Саме інтегроване використання різних методів та засобів на заняттях забезпечують максимальну фізичну активність та засвоєння матеріалу заняття. Використання цих методів та засобів сприяє вирішенню і виховних завдань, а саме розвиває емоційно-вольову складову характеру особистості.

Заключна частина заняття – це інтерактивне закріплення матеріалу і перевірка засвоєння його гуртківцями: діти демонструють вивчене, відповідають на конкретизуючи питання керівника. Оцінювання суб’єктивне, усне, з досвіду керівника та індивідуальної «я-концепції» кожного гуртківця. Значення цих знань характеризується тим, що вони сприяють розумінню наступного матеріалу, готують учнів до їх практичного використання на змаганнях зі спортивного бального танцю, концертах, фестивалях,тощо.

План-конспект заняття гуртка бального танцю (3-4 рік навчання). Тема заняття: удосконалення техніки виконання правого повороту танцю австрійського походження – Віденський Вальс. Мета заняття: Формувати в учнів правильну поставу. Повторити комплекс вправ розігріву і загального тренажу. Удосконалити техніку виконання віденського вальсу. Повторити напрями руху у правому повороті віденського вальсу. Сприяти розвитку вестибулярного апарату, загальної витривалості, складно-координаційних навичок. Інвентар і обладнання: музичний центр, аудіо записи віденського вальсу міжнародної програми стандартних танців, аудіо записи самби міжнародної програми латиноамериканських танців(для комплексу розігріву та тренажу),старі аудіо диски(які використовуються у якості тренажера), дошка і маркер, маятник.

Місце проведення: танцювальна зала.

План уроку (45 хв) І. Підготовча частина заняття — 11 хв. 1. Організація гуртківців до заняття. 2. Шикування гуртківців, перевірка постави. 3. Уклін, привітання. 4. Повторити комплекс вправ розігріву та загального тренажу. 5. Оголошення завдання. ІІ. Основна частина уроку —28хв. 1. Поняття «маятник». Вивчення і виконання спеціальної вправи для розвитку навички підйому на рахунок «2». 2. Повторити напрями руху у правому повороті віденського вальсу. 3. Удосконалити технічні навички виконання правого повороту(напрями, підйом на рахунок «2»). 4. Сприяти розвитку загальної витривалості та витривалості вестибулярного апарату під час виконання віденського вальсу. ІІІ. Заключна частина уроку — 6 хв. 1. Шикування . 2. Підведення підсумків заняття. 3. Уклін

You may also like...